Станіслав КАРПОВ, радник, адвокат, співкерівник практики податкових спорів
Після початку війни Перехідні положення Податкового кодексу України були доповнені пунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10, яким визначалися умови звільнення платників податків від відповідальності за невиконання своїх податкових зобов’язань (зокрема, щодо дотримання термінів подання звітності та сплати податків). Такі умови звільнення від відповідальності за податкові правопорушення, зокрема, залежать від наявності чи відсутності у платника податків об’єктивної можливості виконати свої податкові обов’язки.
Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків своїх обов’язків мав бути встановлений Міністерством фінансів України. Однак останній із вирішенням цього питання занадто не квапився і лише 29 липня 2022 року прийняв наказ № 225 «Про затвердження Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов’язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, та переліків документів на підтвердження». Вказаний наказ був опублікований та, відповідно, набрав чинності 6 вересня 2022 року.
Як вбачається із самої назви наказу, ним був затверджений не лише Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов’язків (Порядок), а й переліки документів на підтвердження відповідних обставин (Переліки).
Порядок визначає підстави неможливості виконання зобов’язань окремо для платників податків юридичних осіб та фізичних осіб.
Наприклад, для юридичних осіб такими підставами Міністерство фінансів України, серед іншого, визначило:
Можна стверджувати, що такий перелік підстав не є вичерпним, оскільки підставою неможливості фактично може виступати будь-яка обставина, що може бути визнана та документально підтверджена як форс-мажорна.
Щодо підстав для платників податків фізичних осіб, то вони дублюють деякі з підстав, що передбачені для юридичних осіб, та на додачу до цього передбачають, зокрема, такі підстави як:
Отже, за наявності відповідних підстав, з метою підтвердження неможливості виконання своїх податкових обов’язків, платник податків має звернутися до контролюючого органу із заявою. Заява подається у довільній формі, однак має містити обов’язкові реквізити та інформацію, що визначені Порядком. До заяви, в залежності від підстав, додаються відповідні підтверджуючі документи, що визначені Переліками окремо для платників податків юридичних осіб та фізичних осіб.
Порядком також встановлені граничні строки подання заяви в залежності від обставин її подання, а саме:
Строк розгляду заяви платника податків становить 20 календарних днів з дня, наступного за днем її отримання, однак може бути продовжений у разі прийняття та направлення контролюючим органом попереднього рішення.
Попереднє рішення направляється платнику податків у вищевказаний строк у разі недостатності поданих документів для підтвердження неможливості виконання податкового обов’язку та містить пропозицію надати конкретні додаткові документи. Протягом 10 календарних днів з дня, наступного за днем отримання попереднього рішення, платник податків може подати додаткові документи та пояснення, що мають бути розглянуті контролюючим органом протягом 20 календарних днів з дня, наступного за днем їх отримання. Якщо ж платник податків не скористався правом на подання додаткових документів та пояснень, то рішення приймається контролюючим органом на підставі раніше поданої платником податків заяви та документів.
Також при прийнятті рішення контролюючий орган у разі потреби може звертатися до компетентних органів щодо додаткового підтвердження обставин, викладених у заяві платника податків та відповідних документах. При цьому обов’язок доведення щодо можливості чи неможливості платником податків своєчасно виконати свій податковий обов’язок покладається на контролюючий орган.
Цікаво, що Порядок також уповноважує контролюючий орган встановлювати причинно-наслідковий зв’язок між обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), що сталися в результаті збройної агресії Російської Федерації, безпосереднім впливом таких обставин саме на такого платника та можливістю виконання ним податкового обов’язку станом на дату, на яку припадає граничний термін виконання такого обов’язку. Хоча вирішення питання щодо наявності обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та їх вплив на виконання тих чи інших зобов’язань завжди покладалося на торгово-промислові палати. Однак на цей раз контролюючий орган в цьому питанні отримає більше свободи. Знаючи фіскальний характер політики контролюючих органів, можна припустити що доведення та підтвердження перед ними обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) буде складнішим, аніж перед торгово-промисловими палатами.
Однак на щастя рішення контролюючого органу щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов’язку може бути оскаржене як в адміністративному, так і в судовому порядку. А отже, із впевненістю можна стверджувати, що невдовзі нас чекає поява нової категорії податкових спорів.