Новини

СУДОВА ПРАКТИКА 2022: ВАЖЛИВІ ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ ВЕРХОВНОГО СУДУ

26 Грудня 2022

Андрій ГВОЗДЕЦЬКИЙ, партнер, керівник практики вирішення судових спорів  
Дмитро ШАГІРМАНОВ, старший юрист практики вирішення судових спорів                                                         

Попри певну паузу, яка була неминучою в перші місяці війни, українські суди адаптувалися до реалій сьогодення і необхідності здійснення судочинства навіть в умовах ворожих атак, які можуть статися будь-якої миті, непрогнозованих і тривалих повітряних тривог, з огляду на які будь-яке судове засідання може бути перерване або відкладене, в умовах постійної зміни територіальної підсудності окремих судів. За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, із 1 січня до 1 грудня ц.р. Верховним Судом було прийнято майже 19 тисяч постанов, що лише на 30 % менше за відповідний показник минулого року.

Процес важливий

Судова практика, напрацьована в 2022 році, — це не лише про вирішення правових проблем, пов’язаних із суверенним імунітетом, справи про заборону діяльності політичних партій, застосування законодавства в умовах воєнного стану та відповідь на запитання, чи для всіх війна стала форс-мажором. Ба більше, вивільнений у зв’язку зі збільшенням тривалості розгляду справ в судах першої та апеляційної інстанції та певним зменшенням завантаженості новими справами час ВС врешті використав для напрацювання правових позицій з питань, зокрема пов’язаних із застосуванням норм процесуального права, неоднозначні підходи до яких суди демонстрували раніше. Враховуючи, що передбачувана та зрозуміла судова процедура є передумовою для повноти з’ясування усіх обставин справи та правильного її вирішення, саме такі позиції найвищого суду в системі судоустрою України, сформовані у 2022 році, звернули на себе нашу увагу.

Так, у постанові від 10 серпня 2022 року у справі № 202/4233/16 Велика Палата ВС вказала на неможливість апеляційного перегляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справ за наявності позовних вимог немайнового характеру.

На необхідність врахування правових висновків щодо застосування норм права незалежно від того, чи викладені такі в судових рішеннях, якими остаточно вирішено спір, чи в судових рішеннях ВС, якими справу скеровано на новий розгляд, Велика Палата ВС вказала у постанові від 7 вересня 2022 року у справі № 910/22858/17.

Роз’яснюючи природу та призначення інституту забезпечення позову, об’єднана палата КЦС ВС у постанові від 18 квітня 2022 року у справі № 705/4132/19 сформувала висновок про те, що у разі закриття провадження у справі з підстав того, що вона має розглядатися за правилами іншого судочинства, заходи забезпечення не підлягають скасуванню, оскільки розгляд цієї справи не закінчений, судове рішення по суті не ухвалено, а отже, й потреба у забезпеченні позову не зникла.

Розглядаючи справу № 914/1003/21, у постанові від 15 липня 2022 року КГС ВС зазначив, що у комерційному, діловому чи особистому листуванні електронною поштою між приватними особами презюмується, що повідомлення є надісланим тим, хто зазначений як відправник електронного листа чи хто підписав від свого імені текст самого повідомлення. На продовження цього у постанові від 3 серпня 2022 року у справі № 910/5408/21 суд касаційної інстанції виклав висновок про те, що відсутність кваліфікованого електронного підпису не зумовлює недостовірність певних даних в електронній формі, й відповідно, недостовірність електронного доказу, з огляду на що невикористання електронного підпису особами, які створили електронний доказ (лист, повідомлення, файл, аудіозапис, інші дані), не є підставою для визнання такого доказу недопустимим.

У цій самій постанові КГС ВС застосував доктрину «листа у відповідь» і вказав: якщо доведено, що лист чи повідомлення було відправлено певній особі, то повідомлення, яке є відповіддю, вважатиметься автентичним без додаткових доказів.

Приймати корвалол на щоденній основі не рекомендується. Однак спори про знак «Корвалол-Дарниця» тривали й у 2022 році

Чергову крапку Верховний Суд поставив у багаторічному спорі між АТ «Фармак» та ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» щодо знаку для товарів і послуг «Корвалол-Дарниця». Так, постановою КГС ВС від 30 червня 2022 року у справі № 910/13908/17 касаційний суд підтримав ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, залишивши в силі рішення Господарського суду м. Києва 2018 року про відмову в визнанні недійсним свідоцтва на знак «Корвалол-Дарниця». Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що специфіка перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами не передбачає переоцінювання всіх доказів у справі, повторного дослідження всіх обставин справи, а також здійснення перевірки обґрунтованості всіх висновків, викладених у судовому рішенні, про перегляд якого подано заяву. Отже, під час перегляду за нововиявленими обставинами суд має переглянути судове рішення лише в межах виявлених обставин, перевіривши наявність чи відсутність підстав для висновку про те, що врахування таких обставин мало б вирішальне значення у розв’язанні спору.

«Банкопад», як ремонт – можна лише почати. Судові баталії за наслідками виведення неплатоспроможних банків із ринку  тривають

Цікавим вищезгаданий правовий висновок є з огляду на іншу справу — постановою від 3 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18 Велика Палата ВС задовольнила заяву про перегляд за нововиявленими обставинами своєї постанови, якою було задоволено позов ФГВФО до пов’язаних осіб ПАТ «АБ «Укоопспілка», і відправила справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Минулого року рішення в цій справі стало першим остаточним судовим рішенням в категорії справ про стягнення Фондом гарантування збитків, завданих банку, із пов’язаних із ним осіб. Не погодилися із задоволенням заяви про перегляд справи вісім суддів Великої Палати ВС, які в окремій думці назвали заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами «замаскованою апеляційною процедурою».

Це рішення не єдине серед справ «банкопаду».

Так, у постанові від 29 червня 2022 року у справі № 757/60479/19 КЦС ВС підтвердив законність рішення суду апеляційної інстанції про відмову в стягненні з НБУ та ФГВФО майнової шкоди на користь акціонерів АТ «Банк Велес». Вимоги позивачів ґрунтувалися на тому, що рішення регулятора про відкликання банківської ліцензії банку та рішення ВД ФГВФО про ліквідацію банку були визнані судом протиправними. З огляду на що саме дії НБУ та ФГВФО, на думку позивачів, зумовили неможливість акціонерів вільно розпоряджатися власним майном — корпоративними правами ліквідованої банківської установи. КЦС ВС дійшов висновку, що позивачі продовжують бути акціонерами банку під час здійснення його ліквідаційної процедури, і вказав на відсутність причинно-наслідкового зв’язку між визнанням рішень НБУ та ФГВФО, які стали підставою для виведення банку з ринку, та збитками, які обґрунтовували позивачі.

Ще одну спробу закласти підґрунтя для оскарження націоналізації АТ «ПриватБанк» відхилив КАС ВС, який постановою від 26 липня 2022 року у справі № 826/6664/17 задовольнив касаційну скаргу АТ «ПриватБанк» та відмовив у визнанні протиправним та скасування розпорядження НБУ щодо інспекційної перевірки АТ «ПриватБанк», за результатом якої регулятор встановив наявність формальних підстав для визнання банку неплатоспроможним.

У пошуках боржника

Задана ще минулого року тенденція пошуку механізмів досягти реальної можливості стягнення хоча б за рахунок солідарних та субсидіарних боржників набула продовження в позиціях Верховного Суду року 2022-го.

Та попри це, на наше переконання, Верховному Суду не вдалось сформувати єдиного підходу щодо застосування та запровадження судової практики для ефективної роботи такого механізму.

Зокрема, ВС ухвалено постанову від 9 червня 2022 року у справі № 904/76/21, в якій КГС ВС фактично виклав хрестоматію щодо притягнення керівників юридичної особи – боржника до солідарної відповідальності та скерував справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судом наведено підстави, предмет доказування, критерії встановлення факту загрози неплатоспроможності, умови, необхідні для покладення солідарної відповідальності.

Визначальним у межах згаданої постанови також є те, що ВС зазначено таке: «Задля дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника суд повинен займати активну процесуальну позицію під час перевірки наявності ознак загрози неплатоспроможності боржника як необхідної умови для застосування до керівника боржника відповідальності, визначеної частиною 6 статті 34 КУзПБ».

Таким чином, ВС фактично покладає на суди нижчих інстанцій обов’язок встановлення наявності чи відсутності умов для застосування до керівника боржника солідарної відповідальності та певною мірою відходить від «пасивності» суду в цьому питанні. Крім цього, суд наголосив, що розгляд питання про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника може бути здійснене на будь-якому етапі розгляду провадження у справі про банкрутство.

Хоч Верховний Суд у наведеній постанові і не зробив революційних висновків, однак зі змісту судового рішення випливає, що наразі КГС ВС дійсно намагається розтлумачити судам нижчих інстанцій, як саме слід застосовувати вказаний механізм, фактично розклавши по полицях дорожню карту з притягнення керівника юридичної особи – боржника до солідарної відповідальності. Однак побачимо, чи спрацює це.

Червоні лінії в процедурі сквіз-ауту

Також доволі цікавою є постанова Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 905/671/21, якою було вирішено спір за позовом міноритарного акціонера до приватного акціонерного товариства (емітента) про оскарження процедури сквіз-аут.

Підставою для подання позову слугувала незгода міноритарія з ціною однієї акції, за якою акціонером було здійснено примусовий викуп пакета акцій.

Суттєвим у цій справі є те, що ВС не відійшов від власної правової позиції про те, що ціна акцій, за якою здійснюється процедура сквіз-ауту, має бути не лише ринковою, а й справедливою.

Хоча на це Верховний Суд звертав увагу у постановах і у 2021 році, однак у судовому рішенні від 15 червня 2022 року наведено чіткі критерії визначення цієї справедливості.

Так, поняття «справедливість» під час визначення ціни акції, що примусово відчужується у міноритарного акціонера, не становить конкретного розміру чи суми, а передбачає дотримання емітентом (наглядовою радою) передбаченого законом порядку визначення ринкової вартості акцій, що визначається як найбільша ціна за встановленими методами оцінювання (визначення), регламентованими приписами ч. 5 ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства».

Застосовуючи майновий метод оцінювання ціни акції, який полягає у визначенні такої ціни з огляду на вартість активів емітента, ВС доходить висновку, що ринок акцій в Україні існує, скоріше, формально, через що біржова ціна акції не може слугувати індикатором її реальної вартості.

Верховний Суд звернув увагу, що затвердження наглядовою радою оцінки акцій не може бути лише формальним процесом в процедурі сквіз-ауту, бо фактично від визначення справедливої вартості акцій залежить правомірність процедури.

До того ж ВС критично сприйняв визначення ціни акції, що входить до міноритарного пакета (із прив’язкою до ознаки перебування в міноритарному пакеті), адже останній не є привабливим для потенційних покупців (через відсутність вирішального впливу на діяльність товариства), а становить суттєвий інтерес виключно для власника мажоритарного пакета акцій.

У зв’язку з цим Верховний Суд дійшов висновку про те, що ціна акції має визначатись не як такої, що є однією з міноритарного пакета, а як однієї зі 100%. Саме у такому випадку можна розраховувати на те, що міноритарний власник може отримати справедливу компенсацію, що підтверджує добросовісність мажоритарного власника під час здійснення процедури сквіз-ауту.

Підняття корпоративної завіси

Цікавим є й застосування Верховним Судом у наведеній справі доктрини «підняття корпоративної завіси». Хоча це і не є новелою саме згаданого судового рішення, однак, на наше переконання, поступове запровадження такого принципу суттєво вплине на якість здійснення господарського судочинства, а отже, і на інвестиційну привабливість держави.

У межах справи покупцем міноритарного пакета (особою, що скерувала емітенту безвідкличну вимогу про придбання акцій) стала юридична особа – нерезидент, що не володіє мажоритарним пакетом, тож відповідач у справі наполягав на тому, що саме покупець є належною особою, до якої мають бути висунуті позовні вимоги.

ВС, відхиляючи такі доводи, дійшов висновку, що чинне законодавство, дозволяючи примусовий викуп акцій міноритарних власників не тільки мажоритарному акціонеру, а й пов’язаним із ним особам чи особам на підставі угоди, надає широку площину для зловживань, внаслідок яких викуп може здійснитись за несправедливо низькою ціною, після чого компанія-покупець припинить власне існування, уникаючи будь-якої юридичної відповідальності, що є неприпустимим.

На підставі з’ясованих фактичних обставин касаційний суд виснував, що покупець є афілійованою із мажоритарним власником юридичною особою, та постановив, що міноритарний власник під час оскарження процедури сквіз-ауту має право звертатись як до мажоритарного власника, його афілійованих осіб, так і до емітента акцій.

Щодо доказування в такій категорії справ ВС вчергове зауважив про те, що через вади процесуального законодавства, які не дозволяють акціонерам подати колективний позов, кожен акціонер має індивідуально у спорі з товариством щоразу доводити ті факти та обставини, які вже були встановлені судом в іншій справі, але не є преюдиціальними з огляду на коло суб’єктів спору.

Водночас КГС ВС звернув увагу, що якщо Верховний Суд дійшов висновку про істотне заниження ринкової ціни акцій в процесі одного й того самого сквіз-ауту, щодо одного й того самого емітента і тих самих рішень його органів, але за позовами різних акціонерів, то господарський суд в іншій справі не може зробити протилежний висновок про те, що ринкова ціна, встановлена тим самим рішенням органу, є справедливою для іншого міноритарного акціонера, адже це суперечитиме принципу правової визначеності та верховенству права, порушуватиме принцип однакового ставлення до акціонерів товариства.

Тож червоні лінії регламентації процедури сквіз-ауту в дусі добросовісної господарської практики набувають щораз чіткіших обрисів.

Команда

Андрій Гвоздецький
Партнер, адвокат
Ще новини
ADER HABER – КАР’ЄРНИЙ ПАРТНЕР НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМ. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ADER HABER – ЮРИДИЧНИЙ РАДНИК ЗІҐМУНД ФРОЙД УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНА
ПРО МНОЖИННЕ ГРОМАДЯНСТВО (ЗАКОНОПРОЄКТ №10425)