Новини

Дисконтування довгострокової заборгованості: особливості обліку для платників єдиного податку

30 Квітня 2020

29 жовтня 2019 р. набув чинності наказ МФУ від 16.09.2019 р. № 379, яким, зокрема, унесено зміни до П(С)БО 10 “Дебіторська заборгованість” та П(С)ПО 11 “Зобов’язання”. Зміни стосуються відображення в балансі довгострокової дебіторської та кредиторської заборгованостей. За новими правилами всю довгострокову кредиторську й дебіторську заборгованість потрібно відображати в балансі за теперішньою вартістю незалежно від того, нараховуються на таку заборгованість проценти чи ні – розповідає податковий консультант ADER HABER Марина Жимолостнова для ЮРИСТ & ЗАКОН ЛІГА:ЗАКОН

Термін “теперішня вартість” наведено в П(С)БО 11. Теперішня вартість – це дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), що, як очікують, буде необхідна для погашення зобов’язання у процесі звичайної діяльності підприємства. Таке ж визначення можна пристосувати й для теперішньої вартості дебіторської заборгованості. П(С)БО 10 та П(С)БО 11 не містять винятку щодо того, яку довгострокову заборгованість можна не дисконтувати, тому ці положення стосуються всієї довгострокової кредиторської та дебіторської заборгованості, наприклад заборгованості за відвантажені / отримані товари (роботи, послуги), за наданою / отриманою поворотною фінансовою допомогою, за отриманими / виданими векселями тощо. Проте варто зауважити, що дисконтують лише ту довгострокову дебіторську та кредиторську заборгованість, яку має бути погашено грошима. Адже теперішня вартість – це дисконтована сума саме майбутніх платежів. Особливістю дисконтування є те, що в разі відображення довгострокової заборгованості за теперішньою вартістю в бухгалтерському обліку виникають доходи та витрати: під час першого визнання довгострокової заборгованості за теперішньою вартістю у позикодавця виникають витрати на суму дисконту , а в позичальника виникає дохід на суму дисконту . Поступово протягом строку погашення визнаний дисконт нівелюється нарахованими доходами в позикодавця та витратами – у позичальника. Актуальним залишається питання необхідності проведення дисконтування довгострокової заборгованості для юридичних осіб – платників єдиного податку 3-ї групи (далі – платники єдиного податку), адже під час розрахунку теперішньої вартості заборгованості виникають доходи від дисконтування, що можуть вплинути на розрахунок єдиного податку.

Бухгалтерський облік довгострокової заборгованості у платників єдиного податку

Зазвичай більшість платників єдиного податку ведуть бухгалтерський облік за національними положеннями. Для розуміння, чи повинні платники єдиного податку відображати в балансі довгострокову заборгованість за теперішньою вартістю, необхідно звернутися до положень НП(С)БО 25 “Спрощена фінансова звітність”, що регулює складання фінансової звітності такими підприємствами. Національний стандарт не містить винятків для платників єдиного податку щодо відображення в балансі довгострокової заборгованості, так само, як і не містять винятків самі П(С)БО 10 і П(С)БО

Щодо визнання доходів і витрат від дисконтування платниками єдиного податку , то вони повинні визнавати їх у бухгалтерському обліку з метою складання фінансової звітності, що прямо передбачено п. 9 розд. І НП(С)БО 25. Отже, платники єдиного податку здійснюють дисконтування довгострокової кредиторської і дебіторської заборгованості та визначають доходи й витрати від дисконтування відповідно до національних положень бухгалтерського обліку.

Періодичність проведення дисконтування та визнання доходів і витрат

Положення П(С)БО 10 і П(С)БО 11 визначають, що довгострокові зобов’язання та дебіторську заборгованість потрібно відображати за теперішньою вартістю в балансі. Тобто саме на дату балансу необхідно продисконтувати довгострокову заборгованість і відобразити її за теперішньою вартістю. Визначення терміна “дата балансу” наведено в П(С)БО 6 “Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах”. Дата балансу – дата, на яку складено баланс підприємства. Зазвичай датою балансу є кінець останнього дня звітного періоду . Строки подання фінансової звітності для юридичних осіб установлено в Порядку подання фінансової звітності, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. № 419 (далі – Порядок № 419). Відповідно до абз. 16 п. 2 Порядку № 419 підприємства, які ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів і витрат відповідно до податкового законодавства (а це платники єдиного податку), подають до відповідних органів скорочену за показниками річну фінансову звітність у складі балансу та звіту про фінансові результати.

Отже, для платників єдиного податку звітним періодом для подання балансу є рік, водночас проміжну (квартальну) фінансову звітність вони можуть не складати та не подавати. Тому платники єдиного податку в разі наявності довгострокової заборгованості повинні дисконтувати її раз на рік під час складання річного балансу , а результати від дисконтування (доходи чи витрати) відповідно необхідно нараховувати та відображати у звіті про фінансові результати раз на рік. Водночас платники єдиного податку можуть самі ухвалити рішення про складання квартальної фінансової звітності, і тоді проводити дисконтування необхідно на кожну таку дату балансу.

Вплив дисконтування на розрахунок єдиного податку

Об’єктом оподаткування для платників єдиного податку 3-ї групи є дохід, отриманий протягом звітного періоду . До доходу платника єдиного податку входять лише доходи, наведені в п. 292.1 ПК України. Це будь-який дохід, отриманий у: – грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); – матеріальній або нематеріальній формі (безоплатно отримані товари, роботи, послуги, сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності). Як випливає з положень ПК України, а саме п. 292.13 та пп. 296.1.3, платники єдиного податку для обрахунку об’єкта оподаткування мають використовувати дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів і витрат з урахуванням норм п. 44.2 та п. 44.3 ПК України. Проте ні положення ПК України, ні положення бухгалтерського обліку не розкривають методики ведення такого обліку з метою оподаткування. Аналіз норм ПК України дає підстави для висновку , що оскільки дохід від дисконтування є розрахунковою величиною, а не реальним доходом у вигляді коштів чи майна, він не повинен вплинути на розрахунок єдиного податку . Утім контролюючі органи можуть розглядати на цю ситуацію інакше.

Одним із прикладів зарахування до оподатковуваного доходу платника єдиного податку розрахункової величини, є зарахування курсових різниць. У роз’ясненнях контролюючі органи пояснюють необхідність їх зарахування до доходу тим, що такі доходи визнають відповідно до положень бухгалтерського обліку . Щоправда, як уже було зазначено, доходи й витрати за положеннями бухгалтерського обліку платники єдиного податку визнають для складання фінансової звітності, а не для обчислення єдиного податку . Але податківці в роз’ясненнях цей момент не враховують. Водночас за аналогією з курсовими різницями витрати від дисконтування контролюючі органи можуть не дозволити враховувати під час розрахунку об’єкта для оподаткування єдиним податком, тобто доведеться враховувати лише доходи. Зважаючи на ці роз’яснення контролюючих органів, ті платники єдиного податку , які ухвалять рішення не визнавати дохід від дисконтування під час розрахунку єдиного податку , будуть вимушені це рішення обстоювати в суді. Тим платникам єдиного податку , які все-таки вирішать враховувати такі доходів під час розрахунку податку , необхідно зрозуміти, у якому періоді зараховувати цей дохід, адже декларацію платник єдиного податку складає наростаючим підсумком щокварталу , а баланс – зазвичай раз на рік. Якщо звернутися до п. 292.6 ПК України, то датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передання безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Тому , оскільки ПК України не визначає дату визнання таких доходів, зараховувати їх можна за датою нарахування доходів від дисконтування в бухгалтерському обліку . Тобто відобразити такі доходи в декларації з єдиного податку можна в тому самому періоді, у якому їх було нараховано для відображення у фінансовій звітності.

Ще новини
ADER HABER – КАР’ЄРНИЙ ПАРТНЕР НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМ. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ADER HABER – ЮРИДИЧНИЙ РАДНИК ЗІҐМУНД ФРОЙД УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНА
ПРО МНОЖИННЕ ГРОМАДЯНСТВО (ЗАКОНОПРОЄКТ №10425)