Новини

Під час карантину в законну силу не вступить жодне судове рішення

03 Квітня 2020

 Стаття

Андрій Гвоздецький, радник, адвокат

Дмитро Шагірманов, старший юрист, адвокат

30 березня Верховна Рада України ухвалила закон “Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)”. Закон передбачає внесення змін у велику кількість нормативних актів з метою “актуалізації, вдосконалення правових відносин у багатьох сферах життєдіяльності, які зазнали змін у зв’язку із поширенням коронавірусу COVID-19”. Частина змін стосується сфери правосуддя.

Що саме передбачив Закон на період дії карантину:

  • автоматичне продовження строків звернення до суду та процесуальних строків у цивільних, господарських та адміністративних справах на строк дії карантину;
  • продовження на строк дії карантину строку апеляційного оскарження;
  • продовженні строки, визначені Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України. Наприклад, на час дії карантинних заходів продовжується строк позовної давності;
  • надання учасникам цивільних, господарських та адміністративних справ права брати участь у судовому розгляді в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, перебуваючи за межами приміщення суду. Підтвердження особи учасника здійснюється за допомогою електронного цифрового підпису, за його відсутності – у порядку, визначеному Законом “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” (імовірно, ідеться про демонстрацію документа, що посвідчує особу) або Державною судовою адміністрацією.

Заблоковане правосуддя

Попри оптимізм, що нова процесуальна реальність стимулюватиме дотримання умов карантину, маємо ризики істотного порушення права осіб на доступ до правосуддя, ефективності судового захисту і, зрештою, протилежних до мети Закону наслідків.

Так, у відповідності до Закону на час проведення карантинних заходів продовжено всі процесуальні строки, що визначені процесуальними кодексами України, за виключенням Кримінального процесуального кодексу України. Крім цього, регламентовано, що будь-який строк, встановлений судом у власному судовому рішенні, не може бути меншим за строк карантину.

З одного боку, вказані заходи, враховуючи наявну практику відправлення судочинства в умовах запровадження карантинних заходів, спричинить фактично зупинення функціонування судової гілки влади, а відтак додатково стимулюватиме населення до самоізоляції та у кінцевому результаті має призвести до зменшення випадків зараження на коронавірус та швидшої стабілізації епідеміологічної ситуації в державі.

Перш за все, очевидним є те, що продовження всіх регламентованих процесуальних строків, скоріш за все, призведе до подальшого відкладення судами розгляду всіх судових справ на невизначений термін (за умови очікуваного продовження карантину).

З іншого боку, судова гілка влади є та має визнаватись об’єктом критичної інфраструктури: захист прав, свобод та інтересів осіб має бути забезпечено, у тому числі, під час складної епідеміологічної ситуації у державі.

Слід звернути увагу, що процесуальне законодавство України передбачає право (можливість) будь-якої особи поновити практично будь-який процесуальний строк у разі наявності відповідних поважних причин його пропущення. Таким чином, і за відсутності нового Закону будь-яка і кожна особа вправі звернутись до суду із клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку, посилаючись на відповідні поважні причини його пропуску.

З огляду на те, що наразі запроваджена система електронного суду, в умовах безперебійної роботи відділень поштового зв’язку далеко не всі особи-учасники судового процесу позбавлені можливості звернутись до суду із відповідною заявою, клопотанням або скаргою. Проте, враховуючи відповідні обмеження роботи громадського транспорту, введення інших обмежувальних заходів, певна верства населення дійсно не має змоги звернутись до суду з об’єктивних причин.

У такому випадку виключно особи, що дійсно не могли звернутись до суду за вчиненням відповідної процесуальної дії, змогли б поновити пропущений строк та належним чином захистити власні права та інтереси, що створить ситуацію, за якою такі заходи не були б використані для зловживання процесуальними правами, оскільки суд у кожному конкретному випадку буде вирішувати чи дійсно особа не мала об’єктивної можливості звернутись до суду за вчиненням процесуальної дії.

Окрім того, як і вирішення кожного конкретного судового спору, вирішення питання про необхідність та можливість відкладення розгляду справи має вирішуватись у кожній окремій справі індивідуально, оскільки відкладення розгляду в одній справі може забезпечити  право осіб на доступ до правосуддя, а в інших – звести таке право нанівець.

Враховуючи продовження процесуальних строків розгляду судових справ, суди отримують додаткову можливість задовольняти відповідні клопотання учасників судового процесу та відкладати розгляд справ.  Однак, може виникнути ситуація, за якою учасник справи, маючи на меті захистити власні порушені права та інтереси якнайшвидше, прибуваючи до суду для розгляду справи або звертаючись до суду із клопотанням про розгляд справи за його відсутністю, отримає ухвалу про відкладення розгляду справи щонайменше на 2 місяці на підставі внесених змін.

Вказані дії призведуть до того, що в умовах понесення збитків через введення обмежувальних карантинних заходів, на час таких заходів особа може бути ще й позбавлена реальної ефективної процедури захистити власні порушені права та інтереси.

У зв’язку з цим, цілком обґрунтованим виявляється те, що фактично зупинення відправлення судочинства в діючих карантинних умовах може призвести до ще більшої дестабілізації всередині держави та істотному порушенню прав і свобод осіб, передбачених Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

В існуючій ситуації вкрай складно робити будь-які прогнози, однак можна припустити, що в умовах зупинення господарської діяльності підприємств та понесення додаткових збитків бізнес намагатиметься захищати власні порушені права та інтереси, а продовження процесуальних строків створює важелі для недобросовісних учасників судового процесу затягнути судовий розгляд та завадити ефективному судовому захисту.

Окремо слід звернути на наслідки, які слідують з тих норм процесуального законодавства, які прямо не віднесені до переліку в Законі.

Так, Законом передбачено продовження на строк дії карантину строку апеляційного оскарження.

Як відомо, рішення в цивільній, господарській або адміністративній справі набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Системне застосування норми про набрання рішенням суду законної сили із положеннями про продовження строків на апеляційне оскарження дає підстави для тривожного висновку – під час дії карантину в законну силу не вступить жодне судове рішення, постановлене після набрання чинності Законом.

Додатково Законом регламентовано продовження й інших строків, зокрема тих, що визначені Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України. Наприклад, на час дії карантинних заходів продовжується строк позовної давності.

Слід звернути увагу, що пунктом першим ч. 1 ст. 263 Цивільного кодексу України передбачено зупинення перебігу позовної давності у разі настання невідворотної або надзвичайної події, яка перешкоджає пред’явленню позову. Крім цього, частина п’ята ст. 267 Цивільного кодексу України передбачає право суду захистити порушене право і після пропуску позовної давності, якщо причини її пропущення були поважними.

Враховуючи наведені положення, особа, по-перше, здатна захистити власні права і після пропущення строку позовної давності, а по-друге, перебіг позовної давності підлягає зупиненню на строк дії надзвичайної або невідворотної події. У такому випадку, особа, яка звертається із позовом, повинна вказати на наявність обставин зупинення перебігу позовної давності або обґрунтувати поважність причин її пропуску.

Законодавство України в частині цього питання виявилося достатньо «підготовленим» до такої ситуації, оскільки передбачало поновлення як практично будь-яких процесуальних строків, так і захисту права в умовах пропуску позовної давності.

Таким чином, механізм вже існував у чинному законодавстві, хоча і вимагав від заявника вчинення додаткових процесуальних та юридично значущих дій: обґрунтування поважності причин пропущення строку, подання додаткових заяв/клопотань.

Наразі запроваджені зміни виключно спростили вже існуючі у чинному законодавстві механізми, оскільки Закон фактично може використовуватись судами як безумовна підстава для прийняття та розгляду відповідних заяв і клопотань з процесуальних питань тощо понад строки, що були регламентовані законодавством.

Водночас, таке спрощення має і суттєві недоліки, що полягають у фактичній зупинці відправлення судочинства в державі в умовах і без того складного становища не тільки для бізнесу, а й для всього населення України.

Ухвалення Закону не призведе до самоізоляції, зокрема, працівників загальних судів, оскільки строки, пов’язані із відправленням судочинства у кримінальних справах, під час кримінальних проваджень – не продовжуються, судді та працівники судових органів продовжують працювати.

В такій ситуації не слід наголошувати про необхідність дотримання принципу правової визначеності. Вказаним Законом продовжено строки на період проведення карантину, який за рішенням Кабінету Міністрів України може бути пролонговано неодноразово, а відтак може виникнути ситуація, за якої процесуальні строки можуть бути продовжені на суттєво тривалий час.

Загалом сьогодні держава намагається відшукати той баланс, за якого буде реалізовано як дотримання населенням режиму самоізоляції та введених обмежувальних заходів, так і функціонування важливих інституцій держави, що забезпечують дотримання основоположних прав і свобод фізичних та юридичних осіб. Але багато покладається на кожного з нас, зокрема й на юридичну спільноту – добросовісне використання положень Закону залежить від кожного адвоката та представника і навряд не знайдуться ті, кому нові положення стануть інструментом легального зловживання процесуальними правами.

Суд дистанційно та он-лайн

Окрему радість у тих, хто третій тиждень спостерігає паралізовану процесуальну роботу судів, викликали положення Закону про те, що під час  карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Такими положеннями було доповнено статті усіх процесуальних кодексів, які регламентують участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Щодо порядку такої участі в Законі визначено лише умови підтвердження підтвердження особи учасника справи – шляхом накладення електронного підпису або якщо особа немає такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” або Державною судовою адміністрацією України.

Чи йдеться про можливість проведення судового розгляду за допомогою Zoom, Whatsapp або Skype і чи можливо це взагалі?

Світовий досвід підтверджує – можливо.

Використання телеконференцій, відеоконференцій, хмарних платформ вже працює у Великобританії – слухання можуть проводитися не лише в форматі відеозв’язку, а й навіть у телефонному режимі. Судові рішення, винесені в судовому засіданні в режимі відеодзвінка Whatsapp цього тижня вперше були винесені також у Російській Федерації. В постанові одного з судів Свердловської області РФ так і вказано.

Вбачається, що мета судочинства та необхідність його ефективності виправдовує таке новаторство, між забезпеченням відправлення судочинства і формалізмом вибору платформи перше видається пріоритетним.

Органи судової влади України з цього приводу ще не висловилося. Але 02 квітня 2020 року з’явилася публічна позиція, яку висловив радник керівника Державної судової адміністрації Леонід Богданов.

Представник ДСА посилається на те, що Законом передбачено зміни, які регламентують можливість участі в судовому розгляді за допомогою власних технічних засобів, але не за допомогою будь-яких сторонніх сервісів, платформ чи програмного забезпечення. Відомо, що розроблене або розробляєтеся спеціальне програмне забезпечення, яке функціонуватиме як модуль існуючої ЄСІТС (яка, до слова, сама запроваджена в тестовому режимі).

Йдеться про те, що в Україні судовий розгляд в режимі відеоконференції буде здійснюватися саме через засоби електронного кабінету ЄСІТС, т.зв. «Електронного суду».

Вказане викликає ще більше занепокоєння, оскільки існуючий зараз функціонал Електронного суду працює лише в пілотних судах.

Відомо, що зараз ДП «Центр судових сервісів» – адміністратор відкритого середовища ЄСІТС ще не розпочав роботу по розробці відповідної платформи, оскільки забезпечення діяльності Електронного суду відповідному підприємству нещодавно було передано від ДП «Інформаційні судові системи».

Представник ДСА також вказав, що призначати засідання в режимі відеоконференцій поза межами суду суди почнуть з 01 травня цього року.

Регламентовані Законом зміни можливості дистанційного судового розгляду поза межами суду передбачають лише на період дії карантину, тож лишається невідомим, чи стане можливим реальне відправлення судочинства в судових засіданнях за участю учасників справи, які перебувають віддалено від суду в умовах карантину. Хіба що якщо дію карантину буде продовжено.

Ще новини
Юрій Петренко: «І неможливе для клієнта можна робити відкрито і законно»
Нові досягнення команди вирішення спорів ADER HABER
ADER HABER в епіцентрі уваги рітейлерів України