Новини

Плата за землю та податок на нерухоме майно за березень 2020: закон vs рішення місцевих рад

09 Квітня 2020

Стаття

Тетяна Данільцева, партнер

Марина Жимолостнова, податковий консультант

Резонансним Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020 (далі – Закон № 540) внесено зміни до цілого ряду законодавчих актів та впроваджено заходи щодо підтримки бізнесу в умовах пандемії.

Зокрема, встановлено особливості сплати місцевих податків – плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Закон дозволяє не сплачувати зазначені податки за березень 2020 року.

 Слід врахувати, що на момент прийняття Закону № 540 ставки місцевих податків на 2020 рік були встановлені рішеннями місцевих рад. А відповідно до Конституції України рішення органів місцевого самоврядування, прийняті в межах їх повноважень, є обов’язковими для виконання на відповідній території.

Така ситуація викликає питання чи не суперечить антикризовий закон рішенню місцевих рад.

Дійсно, встановлюють місцеві податки та збори, пільги органи місцевого самоврядування

Тим не менше, Податковий кодекс України надає аналогічні повноваження і Верховній Раді України. Зокрема, закон передбачає, що Верховною Радою України визначається:

  • перелік місцевих податків і зборів;
  • обов’язкові елементи податку, в тому числі, і місцевого податку (зокрема, об’єкт, база оподаткування, ставка податку);
  • податкові пільги та порядок їх застосування .

Саме ПКУ встановлює окремі пільги щодо земельного податку та податку на нерухоме майно.  А елементи податку, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно ПКУ.

Таким чином, повноваження місцевих рад щодо встановлення місцевих податків, а також податкових пільг не є дублюючими, а є додатковими до повноважень Верховної Ради України. Закон № 540 не скасовує рішення місцевих рад. Такі рішення є чинними та продовжують застосовуватись до об’єктів оподаткування, які не охоплюються Законом № 540. Повноважень скасовувати або не застосовувати податкові пільги, передбачені законом, місцеві ради не мають.

Проте як бути із «звільненням» від плати за землю та податку на нерухоме майно?

ПЛАТА ЗА ЗЕМЛЮ

Звертаємо увагу, що плата за землю не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року. Тобто, можна не сплачувати земельний податок та орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності, за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.

Простіше кажучи, звільняються від оподаткування ті, хто:

– мають у власності або користуванні (оренді) земельні ділянки та

– використовують їх у господарській діяльності.

З точки зору Податкового кодексу України таке звільнення від оподаткування є податковою пільгою.

Наголошуємо, що державною податковою службою України затверджено оновлені довідники пільг станом на 02.04.2020. ПКУ вимагає від платника податків вести облік сум податків, не сплачених у зв’язку з отриманням податкових пільг в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (п. 30.6 ПКУ).

Важливо врахувати, що з 2020 року скасовано подання окремого звіту про суми податкових пільг (Постанова Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 № 891 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1233»). Тому ті платники податку, які вирішили скористатися цією пільгою, повинні зазначити її в декларації з плати за землю. При цьому форма декларації передбачає, що код, розмір і суму пільги зможуть зазначити тільки платники земельного податку. Для платників орендної плати форма декларації відображення пільг не передбачає.

ПОДАТОК НА НЕРУХОМЕ МАЙНО

Податковий кодекс України звільняє від сплати податків фізичних та юридичних осіб, у власності яких є об’єкти нежитлової нерухомості в період з 1 березня по 31 березня 2020 року.

Таким чином, такі об’єкти нерухомості не звільнені від оподаткування, а визнаються такими, що взагалі не відносяться до об’єктів оподаткування у березні 2020 року.

Це означає, що таке звільнення не вважається пільгою відповідно до п. 30.9 ПКУ, оскільки податкова пільга надається шляхом:

  • податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування;
  • зменшення податкового зобов’язання після нарахування податку та збору;
  • встановлення зниженої ставки податку та збору;
  • звільнення від сплати податку та збору.

Тому виключення із об’єктів оподаткування нежитлової нерухомості на період з 1 березня по 31 березня 2020 року не відображається в довідниках податкових пільг, і, відповідно, платники податку не повинні окремо відображати таке звільнення як пільгу у податковій декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Враховуючи викладене, ми не можемо вважати прийняття Закону № 540 втручанням у діяльність місцевих рад.

Ми залишаємо за дужками питання недотримання законодавцем вимог щодо стабільності закону (ст. 4 ПКУ), оскільки в цій ситуації його дотримання було неможливим, а також оминаємо питання шкоди, заподіяної місцевим громадам. Як наслідок пандемії, світ змінився, та, цілком ймовірно, зазнають змін і підходи до механізму дотримання балансу інтересів держави, місцевих громад та прав людини.

Як висновок, платники податків можуть користуватися можливостями, передбаченими Законом № 540.

 

Команда

Ще новини
ADER HABER – КАР’ЄРНИЙ ПАРТНЕР НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМ. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ADER HABER – ЮРИДИЧНИЙ РАДНИК ЗІҐМУНД ФРОЙД УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНА
ПРО МНОЖИННЕ ГРОМАДЯНСТВО (ЗАКОНОПРОЄКТ №10425)